Відгук блогерки literatoriia про роман “Ми помираємо лише раз”
Знаєте, є такі книги, котрі дуже сподобалися, готові всім їх радити, а коли доходить до того, щоб детальніше про них розповісти – бракує слів. От саме це сталося і в мене з книгою «Ми помираємо лише раз» Інгурен Гутен.
Пишу відразу після прочитання, поки свіжі враження. Тож буде максимально сумбурно. Так, я б могла відкласти відгук на декілька днів, але, боюся, що тоді зовсім не зможу нічого написати.
Всі слова, що крутяться зараз у мене в голові, здаються якимись односкладними/скупими/ тьмяними та неживими… адже той спектр емоцій, які я отримувала під час читання, просто неможливо описати словами, це треба просто відчути.
Десь на півночі Європи розкинулося невеличке мальовниче містечко Постшварц, де ми і знайомимося з головними героями. Три сюжетні лінії, чи то краще сказати – три життєві історії…
На перший погляд здається що у них всіх все прекрасно – ідеальне життя, кохання, сім’я, кар’єра, плани на майбутнє…
але…
життя на стільки непередбачувана штука, що в один момент може все зруйнуватися. Чи може давно воно вже руйнується та просто ніхто на це уваги не звертав?
Єва та Ітан…
Лілі та Нік…
Альберт та Анна…
Здавалося б ці історії абсолютно ніяк не переплітаються та не пересікаються між собою. Та коли ми все глибше і глибше занурюємося в книгу, ми розуміємо чому так. Можливо ці історії так ніколи і не перетнуться, а може і навпаки…
Цю книгу варто прочитати!
По-справжньому відчути цю магічну силу мови, описаних життєвих подій, втрат, жахів, болю, сили духу, цілеспрямованості, віри в себе, справжнього кохання… І знак нескінченності за сумою важливих тем, які порушила авторка.
Джерело https://www.instagram.com/p/CzrKGOVt1gF/
