Книжкова блогерка Наталія Дмітрієва про роман “Ми помираємо лише раз”:

Ця книга безкінечно особливо для мене, бо спершу я вивозила її у львівську область в своїй тривожній валізі на початку війни. І лишила її там, бо ми з дітьми не могли взяти все виїжджаючи в Польщу. А чоловік забрав, зберіг і віддав мені вже літом. Та читати її знову я почала в грудні.
.
Ми маємо декілька сімей, щасливих коханих людей, які насолоджуються життям. А тоді ж те саме життя б‘є так сильно, що ти ледь можеш з ним дати раду.
.
Перша частина книги заінтригувала мене, я ж бо навіть читала її двічі. Один раз в лютому і вдруге в грудні. Ми знайомимось з героями сюжетних ліній і проникаємось їх історіями. Відчуваємо їх біль від потрясіння.
.
А тоді наступає криза кожного персонажа і я дивуюся якими ницими можуть бути люди. Повільно та впевнено я перестаю хотіти дізнатись що з ними буде далі. Але надія на те, що все це не просто так не покидає і я читаю далі. А потім настає винагорода за те, що я не полишила книгу. Я знатно критикувала героїв чоловіку – розказувала, зо вибісили всі.
.
А тоді серця героїв пройшли плавильню і почали повертатись до життя. І я почала плакати сторінка за сторінкою. Та знову вірити в людей і їх людяність.
.
Це книга-буря, книга-шторм. Вона має неймовірний посил – в різні часи нашого життя ми можемо обирати різні ролі. І не завжди вони є позитивними. Книга про біль і зцілення душі.

Джерело https://www.instagram.com/p/CmzWOyPNm-V/
.

  • Категорія запису:Відгуки